Цукровий діабет: симптоми та діагностика

Як мінімум 25% людей, які страждають на діабет, не знають про своє захворювання. Вони спокійно займаються справами, не звертають уваги на симптоми, а тим часом діабет поступово руйнує їхній організм. Це захворювання називають тихим убивцею. Початковий період ігнорування діабету може закінчитися інфарктом, відмовою нирок, зір падає або виникають проблеми з ногами. Рідше трапляється так, що діабетик впадає в кому через підвищений цукор у крові, проходить через реанімацію, а потім починає лікуватися.

Існує низка факторів, які схильні до появи цукрового діабету. На першому місці стоїть спадкова схильність; друга за значимістю причина діабету – ожиріння; третя причина - деякі хвороби, внаслідок яких відбувається ураження бета-клітин, що виробляють інсулін (це хвороби підшлункової залози - панкреатит, рак підшлункової залози, захворювання інших залоз внутрішньої секреції). Четверта причина – різноманітні вірусні інфекції (краснуха, вітряна віспа, епідемічний гепатит та деякі інші захворювання, включаючи грип); на п'ятому місці стоїть нервовий стрес як сприятливий фактор; на шостому місці серед факторів ризику вік. Чим людина старша, тим більше у неї підстав побоюватися цукрового діабету. Є думка, що при збільшенні віку на кожні десять років ймовірність захворювання на діабет підвищується вдвічі.

СИМПТОМИ

Існує комплекс симптомів, характерних для цукрового діабету обох типів: часте сечовипускання та почуття невгамовної спраги; швидка втрата ваги, часто при гарному апетиті; відчуття слабкості чи втоми; швидка стомлюваність; неясність зору ("біла пелена" перед очима); зниження статевої активності, потенції; оніміння та поколювання в кінцівках; відчуття тяжкості у ногах; запаморочення; затяжний перебіг інфекційних захворювань; повільне загоєння ран; падіння температури тіла нижче середньої позначки; судоми литкових м'язів.

Тут трапляються випадки, коли хронічне підвищення цукру в крові деякий час може не мати таких типових для діабету проявів, як спрага або значне збільшення добової кількості сечі. І тільки з плином часу пацієнти звертають увагу на загальну слабкість, постійно поганий настрій, свербіж, гнійничкові ураження шкіри, що почастішали, прогресуючу втрату у вазі.

Для початку цукрового діабету 1 типу характерно швидке погіршення самопочуття та більш виражені симптоми зневоднення організму. Такі хворі потребують термінового призначення препаратів інсуліну. Без відповідного лікування може виникнути загрозливий для життя стан - діабетична кома. Що стосується діабету 2 типу, то майже у всіх випадках втрата ваги та значне фізичне навантаження дозволяють запобігти прогресуванню діабету та нормалізувати рівень цукру в крові.

Для того, щоб встановити діагноз цукрового діабету, необхідно визначити рівень вмісту цукру в крові. При рівні цукру крові натще менше 7,0 ммоль/л, але більше 5,6 ммоль/л для уточнення стану вуглеводного обміну необхідно провести глюкозотолерантний тест. Найбільш часто використовують таку схему: кров натщесерце, через 1 годину після навантаження глюкозою, через 2 години після навантаження. Якщо рівень цукру крові через 2 години після навантаження глюкозою більше 11,1, можна говорити про наявність цукрового діабету. Якщо рівень цукру крові менший за 11,1 ммоль/л, але понад 7,8 ммоль/л – говорять про порушення толерантності до вуглеводів. За більш низьких показників рівня цукру в крові пробу слід повторити через 3-6 місяців.